Показники ліпідного обміну

Аполіпопротеїн А-1 — один з головних компонентів ЛПВЩ. Аполіпопротеїн А-1 бере участь у транспортуванні жирів з периферичної крові в печінку, що сприяє зниженню ризику розвитку атеросклерозу і, як наслідок, ризику інфарктів та інсультів. Вивчення рівнів аполіпопротеїну А-1 одночасно з оцінкою аполіпопротеїну В, тригліцеридів і холестерину дає змогу виявляти порушення обміну жирів в організмі, оцінювати ризик розвитку та коригувати лікування захворювань серцево-судинної системи.

Аполіпопротеїн В — складова частина ЛПНЩ. Аполіпопротеїн В забезпечує транспортування тригліцеридів з кишківника в жирові клітини. Підвищення в організмі рівнів ЛПНЩ призводить до патологічного накопичення жирів. Вивчення рівнів аполіпопротеїну В одночасно з оцінкою аполіпопротеїну А-1, тригліцеридів і холестерину дає змогу виявляти порушення обміну жирів в організмі, оцінювати ризик розвитку і коригувати лікування захворювань серцево-судинної системи (атеросклерозу, інфаркту, інсульту і інших).

Ліпаза — фермент, що бере активну участь у розщепленні жирів. Найбільша кількість ліпази виділяється підшлунковою залозою. Визначення рівнів ліпази використовують для діагностики панкреатитів різної етіології, оцінки стану організму після трансплантації печінки, визначення причин порушення метаболізму жирів. Комплексна оцінка рівнів ліпази, амілази і панкреатичної еластази, тригліцеридів і холестерину підвищує інформативність аналізу.

Ліпопротеїди — транспортні білкові комплекси, які відповідають за переміщення по організму тригліцеридів і холестерину. ЛПВЩ забезпечують транспортування жирів до печінки, де відбувається їхня подальша переробка. Як наслідок, ЛПВЩ сприяють зниженню в організмі рівнів різних жирів. Їхнє визначення в комплексі з вивченням ЛПНЩ, холестерину і тригліцеридів (наприклад, за допомогою пакета № 4.5), використовується для оцінки жирового обміну, діагностики атеросклерозу, захворювань печінки і виявлення ризику ішемічної хвороби.

Ліпопротеїди — транспортні комплекси, які відповідають за переміщення по організму тригліцеридів і холестерину. ЛПНЩ забезпечують транспортування жирів до жирових клітин, де відбувається їхнє депонування. Як наслідок, ЛПНЩ сприяють підвищенню в організмі рівнів різних жирів. Їхнє визначення використовується для діагностики порушень жирового обміну, інсультів, гіпертонії, ІХС. ЛПНЩ слід вивчати в комплексі з ЛПВЩ, холестерином, тригліцеридами, наприклад, використовуючи пакет № 4.5.

Ліпопротеїн (а) — специфічний білок, рівні якого в крові підвищуються в разі руйнування атеросклеротичних бляшок у кровоносних судинах. У лабораторній практиці використовується для визначення порушень обміну жирів, оцінки активності атеросклеротичного процесу, вивчення ризику розвитку інсультів, інфарктів, гіпертонії, ожиріння. Його слід здавати разом з холестерином, тригліцеридами, ЛПНЩ, ЛПВЩ.

Жири — речовини, що синтезуються організмом і потрапляють в нього з їжею. Вони відіграють важливу роль у забезпеченні нормальної життєдіяльності організму. Відхилення від норми їхніх рівнів призводить до порушення функціонування клітин, органів і систем і, як наслідок, до підвищення ризику розвитку ІХС, інсультів, гіпертонії, ожиріння та інших захворювань. Цей пакет дає змогу комплексно і максимально точно оцінити обмін жирів в організмі і використовується в діагностиці вищезазначених хвороб.

Тригліцериди — жири, продукт метаболізму жирних кислот, що надходять з їжею. Вони є для людини головним депо енергії, а також важливою складовою частиною практично всіх клітин в організмі. Порушення обмінних процесів призводить до їхнього надмірного накопичення, що загрожує підвищенням ризику розвитку ІХС, інфарктів, гіпертонії, інсультів та інших захворювань. Вивчати тригліцериди слід комплексно, наприклад, використовуючи пакет № 4.5.

Холестерин — речовина, що міститься в більшості тканин організму. Він синтезується в печінці й потрапляє в організм з їжею, бере участь в утворенні цілого ряду життєво важливих речовин (гормонів, вітамінів, ферментів). У разі порушення обмінних процесів починається накопичення холестерину, що призводить до підвищення ризику розвитку інфарктів, інсультів, атеросклерозу, гіпертонії та інших захворювань. Визначати холестерин слід в комплексі з ЛПВЩ, ЛПНЩ, трігліцеридами.

Вітамін А — речовина з групи жиророзчинних вітамінів. Вітамін А надходить в організм з їжею і депонується в печінці, звідки виходить у кров і транспортується до тканин у міру потреби. Він бере участь в забезпеченні нормальної роботи сітківки очей, слизових оболонок, шкіри, сприяє синтезу гормонів, бере участь в обмінних процесах. Даний аналіз призначається у разі підозри на гіповітаміноз (якщо погіршується зір у темний час доби, є сухість шкіри й рогівки, уповільнення росту) або отруєння вітаміном А (у разі блювоти, проносу, сухості шкіри й слизових, болю у м’язах і кістках). Вивчається в комплексі з вітамінами Е, С, цинком.

Вітамін В1 — речовина з групи водорозчинних вітамінів. Він бере участь в регуляції діяльності нервової системи, енергетичного і водно-сольового балансу, метаболізму жирів, білків і вуглеводів, є антиоксидантом. Даний аналіз використовується в діагностиці гіповітамінозу, синдрому мальабсорбції, порушення обмінних процесів, для виявлення першопричин розвитку невритів. Його слід вивчати в комплексі з іншими вітамінами з групи В.

Голотранскобаламін — найбільш активна форма вітаміну В12 в організмі людини. Голотранскобаламін бере участь в синтезі ДНК і РНК, забезпечує нормальну роботу системи крові, а зниження його рівнів супроводжується розвитком анемії. Вивчення рівнів голотранскобаламіну допоможе оцінити як кількість вітаміну В12 в організмі, так і його активність, що дасть змогу з високою точністю знайти першопричину розвитку анемії, діагностувати порушення обмінних процесів. Його слід здавати в комплексі з фолієвою кислотою і залізом.

Вітамін В6 — речовина з групи водорозчинних вітамінів. Він бере участь в обміні речовин, забезпечення діяльності нервової системи, синтезі багатьох білків, ферментів і гормонів. За його дефіциту з’являються сухість шкіри, ознаки запалення на слизових, периферичні невропатії, загальна слабкість, нездужання, запаморочення. Даний аналіз у комплексі з вивченням інших вітамінів з групи В використовується в діагностики гіповітамінозу, синдрому мальабсорбції, порушення обмінних процесів, для виявлення першопричин розвитку невритів.

Вітамін С — речовина з групи водорозчинних вітамінів. Він бере участь в синтезі гормонів, метаболізмі жирів, амінокислот і вітамінів, є антиоксидантом і дезінтоксикантом, забезпечує міцність стінок кровоносних судин, впливає на роботу імунної системи. Даний аналіз використовується для виявлення дефіциту вітаміну С, який проявляється кровоточивістю ясен, висипом на шкірі, сухістю шкіри, болем у м’язах, розхитування і випаданням зубів, ослабленням імунітету, ознаками анемії. Рівні вітаміну С слід вивчати в комплексі з оцінкою інших вітамінів.

Вітамін Е — група біологічно подібних речовин, які надходять в організм з їжею. Вітамін Е є потужним антиоксидантом, який захищає всі клітини організму від окислювальних процесів. Найбільше цього вітаміну потребують репродуктивні органи, нервова тканина, м’язи, і еритроцити. Вивчення рівнів вітаміну Е використовується для діагностики гіпо- та гіпервітаминозів. Його слід вивчати в комплексі з визначенням рівнів інших вітамінів.

Фолієва кислота — речовина з групи водорозчинних вітамінів. Вона бере участь в обміні речовин, синтезі ДНК, забезпечує нормальну роботу системи крові. У разі зниження в організмі рівнів фолієвої кислоти і / або вітаміну В12 розвивається анемія. Визначення рівнів фолієвої кислоти є важливою складовою частиною діагностики анемічних станів. Його слід виконувати в комплексі з оцінкою рівнів вітаміну В12 і заліза.

Ціанокобаламін — одна з форм вітаміну В12 в організмі людини. Ціанокобаламін бере участь в синтезі ДНК і РНК, забезпечує нормальну роботу системи крові. Значне зниження рівнів ціанокобаламіну супроводжується розвитком анемії. Даний аналіз використовується для діагностики анемічних станів, захворювань органів шлунково-кишкового тракту. Його слід проводити в комплексі з вивченням рівнів фолієвої кислоти, заліза, голотранскобаламіну.

Голотранскобаламін — найбільш активна форма вітаміну В12 в організмі людини. Голотранскобаламін бере участь в синтезі ДНК і РНК, забезпечує нормальну роботу системи крові, а зниження його рівнів супроводжується розвитком анемії. Вивчення рівнів голотранскобаламіну допоможе оцінити як кількість вітаміну В12 в організмі, так і його активність, що дає змогу з високою точністю знаходити першопричину розвитку анемії, діагностувати порушення обмінних процесів. Його слід здавати в комплексі з фолієвою кислотою і залізом.

Внутрішній фактор Кастла — комплексна речовина, що регулює всмоктування в кишківнику вітаміну В12. У разі збою в імунній системі організм починає виробляти антитіла до фактору Кастла, що призводить до зниження його кількості в організмі. Зменшення його рівнів призводить до зниження рівнів вітаміну В12 і розвитку анемії. Вивчення антитіл до фактора Кастла дає змогу діагностувати анемічні стани. Його слід визначати в комплексі з вітамінами групи В, залізом, трансферином і феритином.

Трансферрин — білок, відповідальний за транспортування заліза з кишківника в печінку, селезінку і кістковий мозок. Рівні трансферину є найбільш об’єктивним показником залізодефіцитних станів в організмі. Їхнє вивчення широко використовується в діагностиці анемій і гемохроматозу. Рівні трансферину слід вивчати в комплексі з визначенням феритину і заліза.

Феритин — комплекс заліза і білка, який відповідає за депонування та транспортування заліза. Рівні феритину змінюються у разі розвитку анемії, онкологічних захворювань печінки, селезінки, кісткового мозку, що дає змогу використовувати даний аналіз в діагностиці цих захворювань. Рівні феритину слід вивчати в комплексі з визначенням заліза, трансферину, вітамінів групи В.

Фолієва кислота — речовина з групи водорозчинних вітамінів. Вона бере участь в обміні речовин, синтезі ДНК, забезпечує нормальну роботу системи крові. У разі зниження в організмі рівнів фолієвої кислоти і / або вітаміну В12 розвивається анемія. Визначення рівнів фолієвої кислоти є важливою складовою діагностики анемічних станів. Його слід виконувати в комплексі з оцінкою рівнів вітаміну В12 і заліза.

Ціанокобаламін — одна з форм вітаміну В12 в організмі людини. Бере участь у синтезі ДНК і РНК, забезпечує нормальну роботу системи крові. Значне зниження рівнів ціанокобаламіну супроводжується розвитком анемії. Даний аналіз використовується для діагностики анемічних станів, захворювань органів шлунково-кишкового тракту. Його слід проводити в комплексі з вивченням рівнів фолієвої кислоти, заліза, голотранскобаламіну.

Еритропоетин — гормон, що регулює виділення кістковим мозком еритроцитів, забезпечує компенсацію анемічних і гіпоксичних станів. Рівні еритропоетину змінюються у разі анемій, патології нирок і кісткового мозку. Аналіз використовується для діагностики поліцитемії та анемій, визначення стану пацієнтів з нирковою недостатністю. Його слід проводити в комплексі з вивченням рівнів антитіл до еритропоетину.

Еритропоетин — гормон, що регулює рівні еритроцитів в організмі і забезпечує компенсацію анемічних і гіпоксичних станів. У разі збоїв у роботі імунної системи починається виділення антитіл до даної речовини і, як наслідок, порушення її нормальної роботи. Визначення антитіл до еритропоетину використовується в діагностиці анемічних станів, патології кісткового мозку. Його слід проводити в комплексі з вивченням рівнів еритропоетину, еритроцитів.

Гомоцистеїн — амінокислота, що утворюється в організмі в результаті метаболізму метіоніну. У разі порушення метаболічних процесів вона починає накопичуватися в організмі, і, як наслідок, підвищуються її рівні в крові. Коли збільшується кількість гомоцистеїну, він починає проявляти цитотоксичну активність щодо клітин стінки кровоносних судин, а пошкодження судин призводить до розвитку атеросклерозу. Аналіз використовується для оцінки ризику розвитку атеросклерозу, інфарктів і інсультів, в комплексному обстеженні вагітних жінок, хворих на цукровий діабет і гіпотиреоз. Його слід проводити разом з оцінкою рівня холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів, вітамінів групи В, ТТГ.

Гомоцистеїн — амінокислота, що утворюється в організмі в результаті метаболізму метіоніну. У разі порушення метаболічних процесів вона починає накопичуватися в організмі, і, як наслідок, підвищуються її рівні в крові. Коли збільшується кількість гомоцистеїну, він починає проявляти цитотоксичну активність щодо клітин стінки кровоносних судин, а пошкодження судин призводить до розвитку атеросклерозу. Аналіз використовується для оцінки ризику розвитку атеросклерозу, інфарктів і інсультів, в комплексному обстеженні вагітних жінок, хворих на цукровий діабет і гіпотиреоз. Його слід проводити разом з оцінкою рівня холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів, вітамінів групи В, ТТГ.

Креатинфосфокіназа — фермент забезпечує роботу м’язів, серця і нервової системи. Креатинфосфокіназа-МВ є тільки в тканинах серця і відрізняється від м’язової і мозкової креатинфосфокінази. У разі ішемічного й некротичного ураження клітин тканин серця спостерігається вихід великої кількості даного ферменту в кров. Його визначення використовується в діагностиці інфаркту міокарда, стенокардії та інших захворювань серця. Вивчати креатинфосфокінази-МВ слід в комплексі з креатиніном, АСТ, ЛДГ, азотом сечовини, С-реактивним білком.

Мікроальбуміни — група білків, які циркулюють в організмі і в нормі практично не потрапляють у незміненому вигляді в сечу. Їхня поява в сечі є одним з найбільш об’єктивних маркерів розвитку нефропатії. Показник широко використовується в діагностиці діабетичної, гіпертонічної, дисметаболічної нефропатії, гломерулонефриту, пієлонефриту. Його слід вивчати в комплексі із загальним аналізом сечі та аналізом сечі за Нечипоренком.

Протеїн S — кофактор (сприяє дії) протеїну С. У разі дефіциту протеїну С і протеїну S підвищується ризик тромбозів. Показник використовується в діагностиці тромбофілії, тромбоемболій, тромбозів, ДВС-синдрому, патології вагітності. Його слід здавати в комплексі з оцінкою рівнів протеїну С і вітаміну К.

Протеїн С — один з найбільш активних інгібіторів згортання крові. У разі дефіциту протеїну С різко підвищується ризик розвитку тромбозів. Аналіз використовується в діагностиці тромбофілії, тромбозів, ДВС-синдрому, з’ясуванні причин невиношування вагітності. Його слід здавати в комплексі з оцінкою рівнів протеїну S.

Тимідинкіназа — фермент, що бере участь в утворенні ДНК. Тимідинкіназа є чутливим маркером активної проліферації (росту клітин) в організмі. Вона використовується для діагностики, складання прогнозу і підбору ефективного лікування різних онкологічних захворювань (гемобластози, лімфоми, рак органів ШКТ та інші).

Тропоніни — білки беруть участь у процесі скорочення м’язів. Тропонін I, чуйно реагуючи на ураження клітин серця, є специфічним маркером ішемічних і некротичних змін у м’язовій тканині серця. Він використовується для діагностики інфаркту міокарда, важкої стенокардії, прогнозування подальшого перебігу й підбору ефективного лікування даних захворювань. Тропонін слід вивчати в комплексі із С-реактивним білком, АСТ, ЛДГ, креатинінфосфокіназою-МВ.

Цистатін С — білок, який бере участь у фізіологічних процесах практично всіх клітин організму. Цистатін С виводиться з організму нирками, і його рівні безпосередньо залежать від адекватності їхньої роботи. Як наслідок, він є одним з найбільш точних індикаторів патологічних змін в нирках. Аналіз використовується для діагностики порушень клубочкової фільтрації в нирках. Його слід вивчати в комплексі з креатиніном, сечовиною, азотом сечовини, калієм, кальцієм, магнієм і натрієм.