Панель порушень вуглеводного обміну

Адипонектин — гормон, що синтезується жировою тканиною під впливом інсуліну. Адипонектин бере активну участь в регулюванні енергетичного обміну, має протизапальну дію, запобігає розвитку атеросклерозу судин, впливає на чутливість тканин до інсуліну. Визначення рівнів адипонектину дає змогу оцінити ризик розвитку цукрового діабету 2-го типу, інфаркту.

Глікований гемоглобін (HbAlc) — це речовина, що утворюється в результаті з’єднання гемоглобіну з глюкозою. Аналіз дає змогу оцінити середній рівень глюкози в крові за період 2–3 місяці до обстеження шляхом вимірювання процентного вмісту HbAlc в крові. Допомагає діагностувати переддіабет і цукровий діабет, контролювати ефективність лікування і мінімізувати ускладнення. Показник слід включити в перелік щорічних лабораторних обстежень, особливо у разі наявності факторів ризику і симптомів діабету.

Глюкоза — основне джерело енергії в людському організмі. В нормі вона, проходячи через нирки, не потрапляє в сечу. Але у разі значного підвищення її рівнів або порушення роботи нирок глюкоза проникає в сечу і може бути там визначена лабораторними методами. Оцінка рівнів глюкози в сечі застосовується як додатковий маркер для виявлення цукрового діабету, захворювань нирок і щитоподібної залози, отруєнь токсичними для нирок речовинами (морфін, стрихнін, фосфор та ін.).

Глюкоза — основне джерело енергії для організму людини. Глюкоза надходить в організм з їжею та в невеликих кількостях утворюється в окремих органах шляхом розпаду інших речовин. Визначення рівнів глюкози є одним із базових лабораторних тестів у діагностиці переддіабету, цукрового діабету та гіпоглікемічних станів. Для полегшення інтерпретації отриманих результатів у діагностиці цукрового діабету і переддіабету цей аналіз бажано проводити в комплексі з визначенням індексу НОМА та глікованого гемоглобіну.

Глутамінокисла декарбоксилаза — одна з мішеней в клітинах острівців Лангерганса для антитіл, синтезованих імунною системою. Визначення антитіл до глутамінокислої декарбоксилази дає змогу виявити людей з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 1-го типу або тих, хто потребує лікування інсуліном, диференціювати різні типи цукрового діабету. Цей аналіз слід виконувати в комплексі з визначенням антитіл до інших автоантигенів підшлункової залози, генетичних і метаболічних маркерів цукрового діабету.

Глутамінокисла декарбоксилаза — одна з мішеней в клітинах острівців Лангерганса для антитіл, синтезованих імунною системою. Визначення антитіл до глутамінокислої декарбоксилази дає змогу виявити людей з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 1-го типу або тих, хто потребує лікування інсуліном, диференціювати різні типи цукрового діабету. Цей аналіз слід виконувати в комплексі з визначенням антитіл до інших автоантигенів підшлункової залози, генетичних і метаболічних маркерів цукрового діабету.

Антитіла до інсуліну — речовини, що синтезуються клітинами імунної системи людини, вибірково атакуючи та пошкоджуючи (деактивуючи) інсулін. В нормі вони відсутні або ж виявляються в мінімальних кількостях. Підвищення їхнього рівня є однією з найвагоміших причин розвитку цукрового діабету 1-го типу. Визначення рівнів антитіл до інсуліну використовується для диференційної діагностики різних типів діабету, визначення ризику розвитку цукрового діабету 1-го типу, оцінки адекватності лікування діабету інсулінами тваринного походження.

Інсулінові рецептори — це структурні одиниці клітинної стінки практично всіх клітин організму. Інсулін, зв’язуючись з інсуліновими рецепторами, забезпечує транспортування глюкози через клітинну стінку. За наявності антитіл до цих рецепторів відбувається їхня деактивація, порушення транспортування та подальшого метаболізму в клітинах глюкози, що є одним з механізмів розвитку цукрового діабету 2-го типу. Цей аналіз використовується для диференційної діагностики різних типів діабету.

Інсулінові рецептори — це структурні одиниці клітинної стінки практично всіх клітин організму. Інсулін, зв’язуючись з інсуліновими рецепторами, забезпечує транспортування глюкози через клітинну стінку. За наявності антитіл до цих рецепторів відбувається їхня деактивація, порушення транспортування та подальшого метаболізму в клітинах глюкози, що є одним з механізмів розвитку цукрового діабету 2-го типу. Цей аналіз використовується для диференційної діагностики різних типів діабету.

Лептин — білок, синтезований клітинами жирової тканини. Забезпечуючи зв’язок між жировою тканиною та гіпоталамо-гіпофізарною системою, відіграє дуже важливу роль у  регуляції маси тіла людини. Визначення рівнів лептину використовується для пошуку причини ожиріння та патологічного зниження маси тіла, рецидивуючих тромбозів, оцінки ризиків розвитку захворювань серцево-судинної системи, в комплексі з іншими показниками.

Острівцевий апарат підшлункової залози (острівці Лангерганса) — це відповідальна за синтез та секрецію інсуліну частина підшлункової залози.  Поява антитіл до острівців Лангерганса свідчить про розвиток у пацієнта цукрового діабету 1-го типу. Виявлення цих антитіл використовується не лише для діагностики, а й для прогнозування ймовірності розвитку хвороби. Вкрай важливим є те, що аналіз дає змогу передбачити розвиток цукрового діабету ще за 1–8 років до появи його клінічних симптомів.

Проінсулін — попередник і головне депо інсуліну в організмі людини. Рівні проінсуліну демонструють функціональну активність β-клітин підшлункової залози. Визначення рівнів проінсуліну застосовується для діагностики інсуліноми (пухлини підшлункової залози, що активно синтезує проінсулін) та дефіциту конвертази РС ⅓, визначення причини гіпоглікемії, оцінки стану підшлункової залози. Для підвищення інформативності цей аналіз краще здавати в комплексі з оцінкою рівнів інсуліну або С-пептиду.

С-пептид — це неактивна речовина, яка утворюється після відокремлення інсуліну від проінсуліну. Визначення рівнів С-пептиду дає змогу оцінити секрецію інсуліну. С-пептид виводиться з організму людини значно довше за інсулін, і на його рівні не впливають  лікування пацієнта інсуліном та наявність антитіл до інсуліну,  що підвищує достовірність і точність отриманих результатів. Аналіз допоможе оцінити вироблення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, визначити причину низького рівня глюкози в крові (гіпоглікемії).

Тирозинфосфатаза — речовина, що присутня в клітинах острівців Лангерганса і виступає в ролі автоантигена (мішені для антитіл, синтезованих імунною системою). Визначення рівнів антитіл до тирозинфосфатазеи дає змогу провести диференційну діагностику різних типів цукрового діабету, виявити людей з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 1-го типу. Для підвищення інформативності аналізу його краще проводити в комплексі з іншими видами автоантитіл, з визначенням генетичних і метаболічних маркерів цукрового діабету.

Фруктозамін — комплекс глюкози і білка крові людини (найчастіше альбуміну), дає змогу об’єктивно оцінити усереднений рівень глюкози за період приблизно 10–20 днів до моменту здачі аналізу. Дослідження може допомогти контролювати рівень глюкози (цукру) в крові протягом останніх 2–3 тижнів, якщо у вас цукровий діабет, особливо коли неможливо контролювати діабет за допомогою тесту на глікований гемоглобін; визначити ефективність змін у вашому плані лікування діабету, якщо вони були зроблені недавно.

Антитіла до транспортера цинку — достатньо новий, але вже добре вивчений маркер цукрового діабету 1-го типу. Він у великій кількості з’являється вже на перших етапах розвитку захворювання. Аналіз широко застосовується диференційної діагностики цукрового діабету 1-го типу, визначення ступеня прояву інсулінової недостатності і, як наслідок, ефективної корекції лікування хвороби.