5.2 TORCH-інфекції
5.2.1 ЦМВ-інфекція
5.2.2 Герпетична інфекція
5.2.3 Вірус Епштейна-Барр
5.2.4 Токсоплазмоз (Toxoplasma gondii)
5.2.5 Краснуха (Rubella virus)
5.2.6 Parvovirus B19
5.2.7 TORCH-пакети
5.3 Урогенітальні інфекції
5.3.1 Chlamydia trachomatis
5.3.2 Mycoplasma/Ureaplasma
5.3.3 Treponema pallidum
5.3.4 Trichomonas vaginalis
5.3.5 Candida
5.3.6 Neisseria gonorrhoeae
5.3.7 ВПЛ (вірус папіломи людини)
5.3.8 Біоценоз урогенітальний
5.4 Інші інфекції
5.4.2 Bordetella pertussis
5.4.3 Chlamydia pneumoniae
5.4.4 Helicobacter pylori
5.4.5 Mycoplasma pneumoniae
5.4.6 Staphylococcus aureus, MRSA (метицилінрезистентний)
5.4.7 Епідемічний паротит (Rubalavirus)
5.4.8 Кір (Morbillivirus)
5.4.9 Паразитарні дослідження
10.2 Показники ліпідного обміну
10.3 Вітаміни
10.4 Діагностика анемії
10.5 Маркери серцево-судинних захворювань
10.6 Гострофазові маркери
13.1 Моніторинг ліків
13.2 Тяжкі метали
13.3 Діагностика порушень метаболізму
13.4 Амінокислоти
Сеча — багатокомпонентна речовина, що утворюється в результаті фільтрації крові нирками і за допомогою якої з організму виводяться кінцеві продукти метаболізму. У загальному аналізі сечі досліджуються її кількісні та якісні характеристики (колір, запах, наявність в осаді формених елементів крові, білка, цукру та інші). Аналіз використовується для діагностики всіх захворювань сечовидільної системи. Його слід проводити в комплексі з загальним і біохімічним аналізами крові.
Аналіз сечі за Нечипоренком — найбільш ефективний метод кількісного і якісного вивчення складу сечі. Він дає змогу з високою точністю визначити концентрацію різних речовин і елементів у 1 мл сечі. Використовується в діагностиці циститів, пієлонефриту, гломерулонефриту та інших запальних захворювань сечовидільної системи. Його слід проводити в комплексі з загальними аналізами сечі й крові, вивченням креатиніну, сечовини, азоту сечовини, мікроелементів.
Мікроальбуміни — група білків, які циркулюють в організмі й у нормі практично не потрапляють в незміненому вигляді у сечу. Їхня поява в сечі є одним з найбільш об’єктивних маркерів розвитку нефропатії. Показник використовується в діагностиці діабетичної, гіпертонічної, дисметаболічної нефропатії, гломерулонефриту, пієлонефриту. Його слід вивчати в комплексі з загальним аналізом сечі та аналізом сечі за Нечипоренком.